У некрополі Скоробір поблизу Більського городища на Полтавщині археологи дослідили поховання молодої жінки віком приблизно 18–22 років, датоване останньою чвертю VI століття до н. е. Саме поховання було відкрите ще 2017 року, але унікальні знахідки потребували тривалої реставрації та дослідження.

Найцікавішими виявилися шкіряний головний убір і пояс, прикрашені дрібними бронзовими пластинами. За технікою виготовлення вони не мають прямих аналогів у скіфському світі, зате демонструють виразні паралелі з гальштатськими культурами Центральної Європи. Дослідники вважають, що жінка належала до місцевої еліти й могла бути пов’язана із сакральною або ритуальною сферою.

Як повідомляє TELEGRAF особливо цікавий результат дали дослідження останків. Аналіз ДНК, проведений у Тартуському університеті, вказав на генетичну спорідненість жінки з населенням Центральної Європи, зокрема регіону, пов’язаного з давніми яподами на території сучасної Хорватії. Форма знайденої шапки також нагадує традиційний хорватський головний убір із регіону Ліка, хоча проводити прямий зв’язок через дві з половиною тисячі років, звісно, слід обережно.

Результати багаторічного дослідження знахідки Ірина Шрамко опублікувала у 2026 році в науковому журналі Arts у статті Central European Female Clothing Ensemble from the Burial Mound of the Skorobir Necropolis. У роботі детально проаналізовано конструкцію та оздоблення шкіряного головного убору й пояса, спосіб кріплення численних дрібних бронзових пластин, а також поховальний контекст цих речей. Дослідниця зіставила їх із археологічними матеріалами гальштатської культури Центральної та Південно-Східної Європи, де подібна техніка використовувалася для оздоблення жіночих головних уборів і поясів. Таке порівняння дозволило відмовитися від первісного припущення, що речі могли бути скіфськими військовими трофеями, і розглядати їх як елементи традиційного жіночого костюма, пов’язаного з центральноєвропейським культурним середовищем. Знахідка додає ще один важливий штрих до уявлення про Більське городище: це був не ізольований «скіфський» центр, а місце, де перетиналися степові, місцеві, грецькі та центральноєвропейські культурні зв’язки.